15 років без’ядерного статусу: досвід та гарантії безпеки для України

15 років без’ядерного статусу: досвід та гарантії безпеки для України

22 червня 2009 року у м. Києві в приміщенні Дипломатичної академії України (вул. Велика Житомирська, 2) при Міністерстві закордонних справ України відбулася міжнародна конференція «15 років без’ядерного статусу: досвід та гарантії безпеки для України». Організаторами заходу виступили Фонд ім. Фрідріха Еберта (Регіональне представництво в Україні та Білорусі) та Інститут зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України. Умови, досвід та уроки ядерного роззброєння України, дієвість гарантій без’ядерного статусу з боку країн-гарантів, а також пошук оптимального варіанту прийнятних моделей забезпечення безпеки України в умовах багатополярності ХХІ століття – всі ці питання будуть широко обговорені на міжнародній конференції.

Після розпаду Радянського Союзу радянська ядерна спадщина дісталась одразу чотирьом незалежним країнам: Російській Федерації, Україні, Білорусі і Казахстану. Росія успадкувала 69,4% ракетно-ядерного потенціалу колишнього СРСР або 7133 ядерних боєзарядів, Україна – 17% (1656 од.), Казахстан – 13% (1410 од.), Білорусь – 0,6% (74 од.). Поява одразу чотирьох правонаступників радянської ядерної спадщини викликала неабияке занепокоєння з боку США і Росії. В грудні 1991 року після підписання Біловезької угоди про створення СНГ адміністрація Президента США Д. Буша висунула досить рішучу вимогу щодо збереження єдиного централізованого контролю за радянською ядерною зброєю, який має здійснювати Росія, як єдина правонаступниця СРСР, в той час, як інші країни повинні приєднатись до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) в якості без’ядерних країн. Цілеспрямована поведінка Вашингтону та неприхований тиск з боку Росії мали успіх у відношенні до Білорусі й Казахстану, які наприкінці 1993 року приєднались до Договору про нерозповсюдження ядерних озброєнь в якості без’ядерних держав. Україна в процесі ядерного роззброєння зайняла самостійну і більш виважену позицію.

Україна як незалежна держава з самого початку заявила себе активним учасником глобального процесу ядерного роззброєння. Верховна Рада України в Декларації про суверенітет України у 1990 році проголосила, що Україна має намір дотримуватись трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не придбавати ядерну зброю. Обіцянка позбавитись ядерної зброї і практичні кроки у цьому напрямку стали передумовою міжнародного визнання суверенітету та незалежності України, особливо з боку країн «ядерного клубу».

У процесі ядерного роззброєння головні зусилля українських дипломатів було спрямовано на отримання з боку США, Росії та інших ядерних держав гарантій національної безпеки після приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, як держави, що не володіє ядерною зброєю.

Бюро в Києві

01004 Україна, Київ
вул. Пушкiнська, 34

+38 (044) 234 0038
+38 (044) 451 4031

mail(at)fes.kiev.ua

Photo: FES/Bernd Raschke

Публікації

Бухарест 9: у пошуках співпраці на східному фланзі НАТО?

Сергій Герасимчук

Українська призма: Зовнішня політика 2018. Аналітичне дослідження

Надія Бурейко, Геннадій Максак, Ганна Шелест

Стандарти недискримінаційної реклами: світові тенденції та українські ініціативи

Лукас Боде, Олена Бучинська, Олена Давліканова, Олег Кобельков, Жустіна Райжите, Ірина Лилик, Юрій Сахно, Наталія Федорович