Соціал-демократія: спогади з минулого та сприйняття у сучасному українському суспільстві

4 серпня 2019 року у м. Дніпро відбулась дискусія присвячена історичній ролі соціал-демократії в Україні та її сприйняттю у сучасному українському суспільстві. В рамках заходу було презентовано результати всеукраїнського дослідження «Ставлення українців до соціал-демократії». Дослідження було проведено Інститутом Горшеніна у співпраці із Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.

Результати дослідження показали, що серед українців панує нерозуміння суті кожної з політичних ідеологій. Тому більше ніж 60% респондентів не знають,  до якого політичного напряму вони себе відносять. Серед тих, хто визначився, близько 12% відповіли,  що для них найближчою є соціал-демократична течія, близько 10% - націонал-демократична, 9% - соціалістична, 6% - націоналістична, а для 4% близькими є цінності «зелених».  Серед тих, хто готовий проголосувати за новостворену соціал-демократичну партію, більшість підтримує тезу,  що для них дуже важливою є особистість, яка очолить таку партію.

Респондентів запитали про їх ставлення до системи освіти, медицини та пенсійного забезпечення. Майже дві третіх опитаних вважають, що усі діти мають мати доступ до безкоштовного якісного навчання незалежно від матеріального стану їх батьків та громадянства. Більше третини опитаних відповіли, що медицина має бути виключно державною та безкоштовною. Близько 21 % підтримують комбінацію безкоштовної державної та платної страхової медицини.

Що стосується пенсійної системи, то вона на думку більшості громадян має бути розподільчою чи солідарною. Більше половини українців не готові сплачувати більше податків заради отримання якісної медичної допомоги, освіти чи соціальних послуг. Багато респондентів повязують таке рішення із невпевненістю у прозорості дій влади.

Історик Ярослав Грицак свій виступ присвятив історичній перспективі нинішнього соціально-політичного становища.  У своїй публікації він розглядає роль соціал-демократії у встановленні української національної держави у 1917 – 1920 рр.  Під час свого виступу він звернув увагу на декілька важливих особливостей української соціал-демократії.

«Це соціологічне дослідження показує, що українці хочуть соціал-демократизму, але не готові за нього платити. Єдиною можливістю отримати подібну політичну систему в нашій країні є платити високі податки, які спрямовані на пом’якшення соціальної напруги», підкреслив Ярослав Грицак.  Історик також констатував, що демократія втратила свій шанс, тому що стала жертвою комуністичних чисток у 1920-х роках.  

«Це вже минуле, однак дуже вірогідно є можливим майбутнім. Це буде, звісно, не марксистська ідеологія, але безперечно «лівого спрямування». Сумно про це говорити, але українці мають потрапити у серйозну кризу, відчути брак соціальної держави, щоби з цього розпочати формування соціал-демократії. Поки що наші марксисти – це дуже цікаві молоді люди, студенти, аспіранти, наукові працівники, які прагнуть справедливості, але займаються проектами, які переважно не мають до цього ніякого відношення. Вони створюють арт-клуби, музеї українського мистецтва, боряться за рівні гендерні права. Однак це все  - великий і гарний, мас-медійний крок в сторону. Головна група людей, яка потребує захисту і ідеології соціал-демократії – це є молоде покоління», - сказав Ярослав Грицак.

Ярослав Грицак переконаний, що про соціал-демократію треба не просто говорити, а активно просувати, оскільки в нашій країні вона мала дуже хорошу традицію. «Історія є дуже важливою, тому що складно з’явитись чомусь новому, якщо у нього немає коренів у минулому. Про соціал-демократію в Україні потрібно не просто говорити, а навіть кричати, бо в нашій країні вона мала дуже гарну традицію. Та й розповіді про минуле збільшують шанси на творення нового», - підсумував історик.

Бюро в Києві

01004 Україна, Київ
вул. Пушкiнська, 34

+38 (044) 234 0038
+38 (044) 451 4031

mail(at)fes.kiev.ua